Первомайська міська централізована бібліотечна система

Ільницька-Рожковська А. Миколонько! Спогади про однокласника М. Вінграновського / А. Ільницька-Рожковська // Одеська хвиля-7. Документи, твори, спогади в’язнів сумління / Упорядники П. Отченашенко, В. Барсуківський, О. Різників. – Одеса: Друкарський дім, Фаворит, 2013. – С. 241-259.

Уже пройшло більше дев’яти років, як пішов назавжди, відлетів сумним журавлем наш однокласник, добрий порадник і товариш Микола Вінграновський – людина прекрасної вдачі й неперевершеного таланту, життєлюб, митець з великої літери, який залишив по собі глибокий слід у літературі, кіно, духовному житті нації. Адже Миколу не один раз Господь поцілував у чоло, скількома талантами обдарований – поет, прозаїк, кінорежисер, публіцист, улюблений учень О.П. Довженка, про якого завжди з вдячністю і гордістю згадував, що Довженкова тепла й вимоглива ру ... Читати далі »

Антологія поезії та прози з Буга і Синюхи… Степове многоріччя : [антологія / упоряд.: Г. Усатюк, О. Різниченко, Л. Куракін]. – Харків.: Видавнича група «РА» - «Каравела», 2001. – С. 3-5

Передмова

«Це перше книжка літераторів Первомайщини».

Вона увібрала в себе думки і сподівання, викладені протягом цілого півстоліття. Через більшість творів проходить думка-захоплення своїм краєм, думка-турбота про його майбутню долю.

Автори плекають надію, докладають зусиль до того, щоб духовне відродження нашого народу набирало темпу, обширу, помужнішало. Адже без цього неможливий його поступ».

Степове многоріччя

Многоріччя моє!

Степове сивопам’ятне диво!

Міріади років шелестіли в твоїх небесах…

Пранароду мо ... Читати далі »

Усатюк Г. Діалоги з Вінграновським / Г. Усатюк / Подзвіння. – Одеса, Сімекс-прінт, 2013. С. 151-161.

Чую вранці по радіо голос Миколи. Це «Вінграновські читання» біля пам’ятника на Росі. «Вночі, середночі хтось тихо…»

Пригадую: 18 квітня 1997 року на бузькому пагорбі біля батькової хати…

- Гришо, я ніколи не вимучую вірші. Вони до мене приходять, як добрі друзі. (Усміх)…Цей вірш я почав писати в Нью-Йорку, коли працював у нашому представництві в ООН. Виступав після Рейгана. Він низького зросту. Служби поставили йому за трибуну підставку. А потім забули забрати… (Усміх) А там час не жде. Він зійшов з трибуни, я – на трибуну. І… відчуваю, що я справді високий порівняно з Рейганом. Зала не просто переді мною. Я промовляю д ... Читати далі »

Усатюк Григорій Десятиліття Вінграновського (Фрагменти спогадів) Г. Усатюк // Маршал Вінграновський. Книга про поета (спогади, есеї, листи, інтерв’ю) / передм., упорядкув. П. Вольвача. – К.: Ярославів Вал, 2011. – С. 416-418.

…Нам було так щасливо дивитись і слухати, слухати… у цьому класі разом із Леонідою Андріївною (його класною керівничкою), Павлом Петровичем Гордієнком (його завучем), Сергієм Борисовичем Грущанським (директором школи), іншими учителями, Миколиними однокласниками – Женею і Галею Гаврищуками, Вірою Степановою, Валею Добровольською і ще десятком однокласників, Олексою  Різниченком, Ларисою Лисогурською – місцевими літераторами… А він говорив, говорив, говорив, читав свою «Сеньйориту…», «Останню сповідь…»  І ще, ще…

А було це менш як за рік до його 60-річчя.

23 грудня 1995 року. І місто, ... Читати далі »

Гаврищук Галина Однокласник / Г. Гаврищук // Маршал Вінграновський. Книга про поета (спогади, есеї, листи, інтерв’ю) / передм., упорядкув. П. Вольвача. – К.: Ярославів Вал, 2011. – С. 415.

У 2005-му році – ювілей - п’ятдесят років – як ми, однокласники Миколи Вінграновського, закінчили Первомайську школу № 17…

Ми жили з ним на одній вулиці, пережили війну, голод 196-47 рр., я добре пам’ятаю велику й дружну сім’ю Вінграновських. Микола саме завдяки своєму розуму, таланту став знаменитим поетом, актором з великої літери – він залишив для всіх нас свої твори, кінострічки, а школа – це його Земля Дитинства…

Він залишився в нашій пам’яті, в історії школи, краю і України – назавжди.

Однокласники Великого, безсмертного і вічного поета.

13 травня 2005 року

На Дні Пам’яті однокласника Миколи В ... Читати далі »

Кіт Д. Багатогранний талант / Д. Кіт // Маршал Вінграновський. Книга про поета (спогади, есеї, листи, інтерв’ю) / передм., упорядкув. П. Вольвача. – К.: Ярославів Вал, 2011. – С. 402-408.

Дитинство

Микола був другою дитиною в родині Степана й Зінаїди Віграновських. А всього дітей у них було четверо.

Народився 7 листопада 1936 р. в місті Первомайську на Миколаївщині, куди батьки у час розкуркулення переїхали з села Кумарі.

Коли розпочалася війна з фашистами, Степан і Зінаїда вирішили повернутися в рідне село. Жили вони там, де зараз вулиця Степова. Тоді це була околиця, весь простір між сучасними вулицями Молодіжною і Степовою займав пустир. А на горі, в районі сучасного току, було глинище.

Поруч з Вінграновськими жив шанований у селі дід Рятушняк. Це був чоловік розумний, компанійський, дотепний. Дуже любив його юний Миколка. У діда хлопчик завжд ... Читати далі »

Різників О. Наш Микола. Уривки зі спогадів / О. Різників // Маршал Вінграновський. Книга про поета (спогади, есеї, листи, інтерв’ю) / передм., упорядкув. П. Вольвача. – К.: Ярославів Вал, 2011. – С. 173-182.

Ось запис 1952 року: ми з Миколою ідемо з літстудії біля греблі.

Микола сідає до когось на човен і річкою Південний Буг поплив додому, бо він живе далеко вище греблі, аж під Поронівкою.

Ось запис, як ми з Миколою грали у п’єсі «Зимняя скука»

М. Некрасова. Цей самодіяльний театр був у нас на Богополі, виконував русифікаторську політику. Але Микола вирвався з того мороку, він писав своєю мовою! Читав зі сцени Шевченка…

Пригадую, як перед поїздкою на вступні іспити до Києва Микола у Будинку культури прочитав «Гонта в Умані»… О, це було щось… Не тільки я, а й інші слухачі щулились, здригалися від могутніх розкотів Миколиного голосу: