Читав усі ці дні в своїх Семихатках, за межами Первомайська, Ваші «Господні зерна». Душа моя в Семихатках завжди залюбовано єднається з землею (всі ми селянського роду), а тут ще й Ваша книжка… Та от вибрався із куширів, повернувся в Богопіль і пишу Вам листа.
…..Цей хлопець з Богополя. Ми вчилися в одній школі. В нас був один учитель літератури, Василь Петрович Вацюк, бойовий побратим Олеся Гончара із кулеметної роти».
Також згадую коли востаннє я бачив Миколу Степановича. Було це 2001 року, коли він став почесним громадянином свого рідного міста. Того дня задзвонив у моїй хаті телефон. Чую знайомий стишений голос, він промовляє ніби до самого твого серця: «Гришо, ми зараз їхатимемо до Алічка. Поїдете з нами?» С. 471
Алік Вінграновський, мій ровесник, з ним я вчився разом у восьмому класі, молодший брат Миколи Степановича, загинув у 1999 р….(дружина Ліда, була у них донька
...
Читати далі »