Первомайська міська централізована бібліотечна система

Читав усі ці дні в своїх Семихатках, за межами Первомайська, Ваші «Господні зерна». Душа моя в Семихатках завжди залюбовано єднається з землею (всі ми селянського роду), а тут ще й Ваша книжка… Та от вибрався із куширів, повернувся в Богопіль і пишу Вам листа.

…..Цей хлопець з Богополя. Ми вчилися в одній школі. В нас був один учитель літератури, Василь Петрович Вацюк, бойовий побратим Олеся Гончара із кулеметної роти».

Також згадую коли востаннє я бачив Миколу Степановича. Було це 2001 року, коли він став почесним громадянином свого рідного міста. Того дня задзвонив у моїй хаті телефон. Чую знайомий стишений голос, він промовляє ніби до самого твого серця: «Гришо, ми зараз їхатимемо до Алічка. Поїдете з нами?»  С. 471

Алік Вінграновський, мій ровесник, з ним я вчився разом у восьмому класі, молодший брат Миколи Степановича, загинув у 1999 р….(дружина Ліда, була у них донька, поїхала на заробітки до Італії).

….Повернулися до Гелі, молодшої сестри. Микола Степанович зі скрухою промовив «Залишилася в мене одна сестра, братів я поховав. А мене ось почесним громадянином  міста з поганими дорогами. Почесний громадянин поганих доріг»……

Про місце народження Миколи Вінграновського. Вчитель Кумарівської школи, редактор газети Прибузький вісник Кіт Данило Павлович, пише, що народився поет в Кумарах. Але я знаю розповідь жителя Первомайська Павла Даниловича Коломійця, що це не так. Він впевнений, що народився поет у хаті його батьків у Голті, біля восьмої школи, поряд із залізничним насипом. Адреса: провулок Луначарського, 1. Ця ж родина й порадила Вінграновським навесні 1937 року купити хату на високому лівому березі Південного Бугу. Це саме каже й Геля Степанівна. С. 473

Про шкільні роки. Нас школа гуртувала й звеличувала. Вона, сімнадцята школа міста Первомайська, мала особливий статус. Навчалися не лише діти з Богополя, а й з сусідніх сіл: Болеславчика, Чаусового І та ІІ, Лукашівки, Лущівки, Камяної Балки, Довгої Пристані.

…Сімнадцята школа йшла за Козорізів яр ламати кукурудзу. Частина гуртувалася навколо вчителів, а інші творили гурти й гурточки. Була осінь 1954 року. Осердям у таких гуртках був хтось із однокласників. Душею колективу десятикласників в «А» і «Б» був завжди він, енергійний Микола Вінграновський.

Брав участь в самодіяльності. Виступав у місцевому клубі. Самодіяльні актори малювали в уяві глядачів то запорожця за Дунаєм, то Івана Гонту в Умані….

Грав Микола Вінграновський разом із Людмилою Горяіновою (сестрою Світлани, бабуся їхня Явдоха).

Микола товаришував із Павлом Усатюком вони були однокласниками.

С. 475

У 1995 р. відбулася зустріч однокласників, зібралися Євген Гаврищук, Олександр Хіврич, Віра Степанова, Валя Добровольська, Ліна Жулинська, Михайло Трестін..

Уклінно Ваш Григорій Усатюк, учитель-пенсіонер.

М. Первомайськ, Миколаївська область