Первомайська міська централізована бібліотечна система

Антологія поезії та прози з Буга і Синюхи… Степове многоріччя : [антологія / упоряд.: Г. Усатюк, О. Різниченко, Л. Куракін]. – Харків.: Видавнича група «РА» - «Каравела», 2001. – С. 3-5

Передмова

«Це перше книжка літераторів Первомайщини».

Вона увібрала в себе думки і сподівання, викладені протягом цілого півстоліття. Через більшість творів проходить думка-захоплення своїм краєм, думка-турбота про його майбутню долю.

Автори плекають надію, докладають зусиль до того, щоб духовне відродження нашого народу набирало темпу, обширу, помужнішало. Адже без цього неможливий його поступ».

Степове многоріччя

Многоріччя моє!

Степове сивопам’ятне диво!

Міріади років шелестіли в твоїх небесах…

Пранароду мого тут уперше врожаїлась нива,

А у поступі він свою мудрістю кола досяг.

Многоріччя моє!

Годувало-поїло медами, 

Рятувало щораз від ворожих його зазіхань,

Твої трави завжди від хвороб лікували,

До узлісся дібров його захисток був і снага.

Многоріччя моє!

Ти народного духу обнова.

Від землі, від води він здіймається нині до зір

І гуртує людей, що його зодягають у слово,

А самі лебедями у Степ, у Неба обшир.

Наш край…

Для кожного жителя землі ці слова мають свій потаємний зміст. Свій сокровенний аромат. Наш край – український Степ, Богове (Бугове) поле (Богопілля), Горіховий рай, Степове Многоріччя. Кожне визначення справедливе. Але сам сокровенний аромат знаходиться в глибині. Цей край – осердя нашої прабатьківщини.

Саме тут у Степу, маємо зосередження річок. Буг (Бог) Південний, що несе води з усього Поділля, приймає води Синюхи, яка тече з півночі увібравши води Ташлика, з південного заходу вливаються в нього води Кодими.

Річки – кровоносна система Землі. Її живильна енергетично-інформаційна система.

Як сталося, що на площі одного району зосереджується така значна частина інформації? Геологія? Географія? Як це позначається на жителях краю?

Відповідь на ці питання ми і прийдешні покоління мусимо отримувати від науки.

Перша відповідь: Буг несе води, підфарбовані ґрунтами Поділля, - жовтаві; Синюха – з чорноземів, - синяві. При зливанні вони творять нашу національну корогву: жовто-синю – півдня; синьо-жовту – півночі.

Чи це не символічно?

Можна, якщо заблоковані виходи. Точніше інформація зчитується, але не знаходить популяризації, обнароднення. Не створені для цього національні умови. Не створені для цього національні умови.

Перейдімо до історії.

Закінчилась Велика Вітчизняна війна. Повернувся з її фронтів військфельдшер Василь Поліянович Годований, приїхав з Поділля до нас і… заспівала його душа, зчитуючи інформацію. Але це була душа не соліста, а диригента, регента Він починає гуртувати навколо людей з Божою іскрою, наділених умінням (талантом) зчитувати інформацію.

Зчитане випліскується на сторінки газети районного масштабу, обнароднюється. Популяризація окреслена жорсткими рамками адміністративними. Вирватися за її межі – рівно, що зійти з орбіти: чи зійти на нижчу і перейти в чорнозем і воду (в непам’ять), чи вийти на вищу і прозвучати для більшої адмінодиниці чи й для всього народу й увійти в його пам'ять (увічнитись)

Так і тривало.

Аж доки в «Літературній газеті» 1960 року не з’явилася добірка віршів «З книги ще не виданої» Миколи Вінграновського. За цими з’являється-видається і сама книжка «Атомні прелюди». Так, книжка вийшла. А витік інформації блокується системою. (Це відповідь тим, хто ще й сьогодні говорить, що не було національного тиску, блокування). Автора слухають на Пленумі ЦК і зверху вниз спалахує блискавка-заборона. Наслідок: діти його сусідів, на чолі з його вчителями йдуть рідною вулицею з гаслом «Ганьба українському націоналістові» («Позор украинскому националисту»).

В цей час за межами рідного краю і за буграми Вітчизни лине й шириться його слава. Вона примушує систему відзначати цього національного речника, відзначити Державною премією Т.Г. Шевченка.

Слідом за ним виходить-вирушує у власну дорогу молодший побратим речник, художник Андрій Антонюк. Та сама провінційна сімнадцята школа, той самий вчитель Вацюк Василь Петрович навчає його зчитуванню національної інформації, пробуджує в ньому потяг до читання кольорів, ліній, форм; розуміти їх багатоголосну гармонію в природі, суспільстві, відчувати-бачити їх поліфонію; вчитель малювання Островський Лев Михайлович допомагає йому творити свій почерк, свою філософію розуміння світу і Всесвіту. А коли його слава, діткнувшись далеких закордонів, прилинула в Україну, йому теж присвоєно звання Лауреата Шевченківської премії. Чи не показово? – З однієї Богопільської школи №17 – аж два шевченківських лауреати!!!

А інформація продовжує зчитуватися. Число читців множиться.

Майстерня Годованого працює.

До вже відомих імен Віталія Колодія, Андрій Ярмульського, Станіслава Павловського додаються нові імена: Олекса Різниченко, Валерія Джулай, Микола Палієнко, Іван Савва, Євген Кривоніс, Галина Педченко, Лариса Лисогурська…

Та лещата блоку залишаються…

Здійснюється-збувається 24 серпня 1991 року! 

Збурений національний дух прагне перейти у нову якість: не пригнобленого, а вільного.

Блокування тріщить розповзається… Нові й нові імена читців національної інформації являються народу. Хочуть, щоб їх почув, відчув, побачив увесь народ. Їм-бо дана від Бога можливість-повинність чути, відчувати, бачити, записати і передати ароду національну, адресовану саме йому, інформацію космосу.

Як кажуть поети: поезія живе постійно навколо нас. Треба вміти її почути-прочитати і встигнути записати; як кажуть художники: живописні полотна живуть постійно в природі. Їх треба вміти прочитати побачити і передати в лініях, формах, кольорах.

Вдячний читач знайде у цьому многолоссі тональність і той тембр, що співзвучні його душевному голосу; познайомиться з тими людьми, які живуть і творять поряд з ним, прагнуть розбудити його національну свідомість.

С. 1-5.

«Засідання літературної студії 1963 року. Зліва-направо: Олекса Різниченко, Микола Ступак, Жанна Семененко, Валентина Різниченко, Світлана Безім’яна, Галина Колибзєва, Леонід Куракін, Леонід Бойченко, Дмитро Шелякін».

(Антологія поезії та прози з Буга і Синюхи… Степове многоріччя : [антологія / упоряд.: Г. Усатюк, О. Різниченко, Л. Куракін]. – Харків.: Видавнича група «РА» - «Каравела», 2001– С. 5.