Первомайська міська централізована бібліотечна система

Вінграновський у кіно

«Від першої, ще в юності, й майже всі інші зустрічі з Миколою Степановичем Вінграновським проходили в нас на батьківщині, на Берегах Південного Бугу. Його хата й моя, де я народився й де пройшло наше дитинство, вікнами дивляться в тисячолітню ріку, яка бачила народів і народів. Моя Семенівка розташована трохи нижче його Поронівки, що давно вже влилася в місто Первомайськ. С. 309.

………………………………………………………………………………………………    …Отож удвох (поет, перекладач родом із Семенівки Федір Бойко та Микола Вінграновський ) вони влітку 1962 року й приїхали до моєї Семенівки, й мені пощастило познайомитися з Миколою Степановичем.

Згодом дружили ближче, частенько він запрошував мене до Києва, в Первомайськ. Чи не кожного літа Вінграновський бував у своїх батьків, і про його приїзд ми вже знали наперед.

…………………………………………………………………………………………….

Знімаючи свої кінофільми на Півдні України, він неодмінно на два-три дні заскакував з київськими друзями до батьківської домівки. Прочитайте його оповідання й повісті, там ідеться про рідні місця автора. Є навіть кадри в кінострічках, зняті на скелястих берегах Південного Буг біля Мигії, Грушівки, Семенівки…Це місця, де в давнину стояли козацькі зимівники, була одна з паланок Запорозької Січі.

……………………………………………………………………………………………..

….В набитому тітками з порожніми кошиками автобусі дістався берега Хаджибейського лиману, де розгорталося дійство кінофільму «Дума про Британку» за п’єсою Юрія Яновського.

Ставив його Микола Вінграновський. Шкода тільки, що саме тоді зачастили на півдні дощі Але коли стояла сонячна погода, режисер, актори працювали зранку до пізнього вечора. З-за пагорба вхоплювалася кіннота «червоних» і «білих», летіли шкереберть до води підпалені вози і гарби, дибилися коні, в траншеях - на смерть! – зчинялася рукопашна, а посеред усього цього дивного кошмару громово звучав голос кінорежисера, мого старшого друга Миколи Вінграновського: «Мотор!!!» У масових зйомках брало участь чи й не все Алтестове, де народжувався кінофільм. С. 310

  …………………………………………………………………………………………

Отож Микола Степанович, незважаючи на зайнятість на кіностудії, майже щороку приїздив на береги Південного Бугу. Побачитися з рідними, дихнути простором над річкою нашою Синюхою. Одна з останніх відвідин була під час зйомок кінострічки «Гетьман Петро Сагайдачний» із серії про видатних українських воєначальників, про гетьманські столиці. Окремі кадри знімалися в Білгород-Дністровській фортеці неподалік Одеси, а звідти й не так далеко до його рідного Первомайська. Того разу ми з’їздили й до моєї Семенівки. Микола Степанович знімав на річці острови, на одному з яких, як свідчать архівні матеріали про козачину, в XVII – XVIIІ століттях навпроти Бугогардівської паланки стояла церква Покрови.  С. 312

..............................................................................................................................................   Дуже шкодую, що не побував у рідній школі Миколи Степановича, коли там відкривали меморіальну дошку. Знаю, що мріяла приїхати й колишня його однокласниця, нині завідуюча музею в німецькому селі на Одещині (Татарбунарський район) Алла Сергіївна Ільницька. Вона  школі з Миколою сиділа два чи три роки за одною партою, й жили вони неподалік, на її очах він виростав як художник слова. С. 313 »

Микола Палієнко.

м. Одеса