Первомайська міська централізована бібліотечна система

Слабченко Михайло Єлисейович (1882 – 1952 рр.)

Слабченко Михайло Єлисейович народився 9 липня 1882 року в с. Нерубайське, (нині Одеська область), у селянській родині. Через мізерні статки родини дитинство провів у великій нужді, рано почав працювати у місцевих каменоломнях.

Навчався у Новоросійському (Одеському) університеті на історичному відділенні історико-філологічного факультету, а згодом перейшов на юридичний факультет. У студентські роки брав активну участь в українському національно-революційному русі як член студентських громад, РУП (1903 р.), УСДРП (1906-1918 рр.). По закінченні історико-філологічного та юридичного факультетів Новоросійського університету й Військово-Юридичної Академії в Петербурзі був залишений при Новоросійському університеті.

В роки Першої світової війни проходив військову службу в званні штабс-капітана. У 1919 році став доцентом Одеського університету. З 1920 по 1929 рік був професором. Інституту народної освіти в Одесі. У 1929 році Михайла Єлисейовича Слабченка обрали академіком ВУАН.

Його наукова діяльність охоплювала майже всі періоди історії України; він — автор 13 великих праць і понад 200 наукових статей. Основні студії присвячені історії права та господарства Гетьманщини й Запоріжжя XVII – XVIII століття.

Наукова діяльність Михайла Єлисейовича була обірвана в кінці 1929 року. Його заарештували і він був засуджений за сфальсифікованою справою Спілки Визволення України. У 1930 році його заслано на Соловки.

По закінченню терміну ув'язнення вчений переїхав у м. Первомайськ (нині Миколаївської області), де мешкав його син з невісткою і онуком. На початку жовтня 1937 року сина Тараса заарештовано і 28 жовтня того ж року розстріляно. Самого Михайла Слабченка ще на 10 років позбавили волі. Повернувся до міста Первомайська лише 1947 році. Деякий час працював вчителем в школах міста, викладав іноземну мову. З 1948 по1949 рік - був інспектором міського відділу народної освіти. Однак, на загальноміській учительській конференції в серпні 1949 року секретар Первомайського міськкому КП(б)У І.І. Ємець у своєму виступі назвав колишнього академіка «фашистом і політичним трупом». За цим було звільнення з роботи. Останні роки провів у важких злиднях. Помер просто на вулиці, поблизу пішохідного переходу через залізничні колії станції Голта 27 листопада 1952 року.

Похований на старому кладовищі по вулиці Одеській в м. Первомайську (на сьогодні місце знаходження могили невідоме). Література: Заруба В.М. Постаті – Дніпропетровськ, 1993. – С. 81 – 179.; Григор’єва Т.Ф. З сім’ї робітника-каменяра // Репресоване краєзнавство. – К.: Рідний край, 1991. – С. 32-37.; Полянська-Василенко Н.Д. М.Є. Слабченко. До 30-ліття процесу СВУ. // Український самостійник. - № 4. – 1960. – С. 30.