Первомайська міська централізована бібліотечна система

Глядач І ще раз про український робтеатр Донбасу // Селянська Правда. – 1929. - № 72 (676). – 9 липня.

Приїзд українського робітничого театру Донбасу в м. Першомайськ був відзначений  урочистим засіданням.

Дуже авторитетні робітники, які  керують культурним будівництвом округи на урочистому засіданні говорили про театр, як театр пролетарський, як театр наш рідний: «Театр буде сприяти засвоєнню української культури. Робітник України – творець її соціалістичного майбутнього, повинен опанувати українську культуру, надати їй пролетарського змісту, зробити її соціалістичною культурою. Театр повинен покласти у зміст своєї роботи марксистську, ленінську критику і самокритику». І ще дуже багато було сказано гарних слів.

Зустріч була дуже тепла, робітничий театр приподніс шахтарську лампу – емблему свого театру, урочисте засідання закінчилося, театр почав працювати і для театру далі пішли будні.

Всім відомо, що надто ще важко просувати в маси робітничий український пролетарський театр. Місяць працював театр. На сторінках «Селянської Правди» Ч.58 ми читаємо: Театр безперечно високої художньої якості. Його культурна робота значно сприятиме ознайомленню працюючих нашого міста з українською культурою». В «Селянській Правді» Ч.60 ми читаємо: «П’єса  захоплювала робітника тією радістю відбудови і соціалістичної стройки, що є правдивим фактом нашого сьогодні».

Місяць роботи театру показав, що він є дійсно пролетарським театром. Молодий він ще, але покладає максимум зусиль щодо покращення своєї якості.

Може були окремі непорозуміння у фінансових справах театру – театр обіцяв дати 12 вистав, дав тільки 6, але річ не в тому, річ в тому, що те, що він дав, було ідеологічно витримано, халтури там не було і це його величезна заслуга.

Театр 30-го червня від’їжджав. Остання його вистава була одностайно і з захопленням прийнята всією аудиторією театру та на превеликий жаль наприкінці представниками всієї громадськості Першомайська, представниками тих, що керують політосвітньою роботою округи, щоб сказати пару слів на прощання, були лише представники живої газети самокритики. Ви спитаєте: «А політосвіта  й інші, які так гарно говорили спочатку, де ж вони були?»

Вони сиділи в перших рядах театру, зажмурили очі і, між іншим, теж хлопали. Невже вони оніміли, невже 30-го було забуто те, що сказано 4-го Ну й пам'ять  у всіх керівників , особливо у політосвіти.