Первомайська міська централізована бібліотечна система

Крабін Чуйте… маловірні… Присвячується брехунцям  (замість фейлетона) // Селянська Правда. – 1927. - № 58 (373). – 27 травня.

-Кумо!.. Параська  Явтухова казала, а вона чула з самісінських уст Панька Чулого, а Чулий не більш не менш як у Треухого… А Треухий  не збреше теж перший господар на селі… Дука…

-Так ото совєцька власть лягне… до Великодня не далі, а большовиків не стане, як камфора щезнуть…

Минав Великдень, а більшовики сільради повибирали… тверду владу творили.

-Кумцю… тільки до зелених свят від самого Чулого, а Чулий від Треухого…підійдуть зелені й совєцькі владі капут…

-Минали зелені свята…А більшовики з сіл бандитів виводили … ще міцніш отакувалися…

-Кумасю!...тільки до поечистої до першої…сам Треухий казав…

Минала перша пречиста…ба й друга…ба й Покрова… ба й Пилипівка. Не бере більшовиків…

А потім ще було Різдво, масниця…строки давали довші, коротші попи, куркулі, всяка провокаторська наволоч, що сіяла темні чутки по селах…

Так цілих три роки.

Потім перестали… бачать що не вгризеш…

Тепер заходять з другого боку, заспівали на другий мотив…зовсім з другої опери…

-Соціялістичне будівництво … підіймають сільське господарство… Будують фабрики, заводи… куди їм!.. Не втнуть…

-Знаєте… електричну станцію думають будувати…місце вибирають…На скалах…та якого дідька там вчіпити змиє…обов’язково змиє…

Місце вибрали і дуже  вдало. Цілі десятки, а то і сотні тисяч  лишилось в кишені. Бо як би м’який грунт, то фундамент прийшлося б рить до твердого грунту може б сажнів з кільканадцять, як от в Олександрівці.

-Чуєте!...Вже камінь рвуть, пісок возять…Де вони тільки рук наберуть?...-Та де їм…

Тим часом піску, каміння навезли…

-Чуєте…мурують… Та де ж вони тільки цементу візьмуть?...В жисть їм не покласти…

А будівельники пів течії  у Буга відвоювали…

-Чуєте… Греблю сиплять… та що? Земляна гребля вдержить?...-розмиє… забере…

А до пів бугу з другого боку  дійсно греблю висипали… заслону до майбутніх робіт по збудові справжньої…

На всі ці бріхні та побрехеньки доводиться сказати!

-Чуйте…вибухи наче з гармат… каміння рвуть… віковічні скелі  тріщать… розлітаються… кайлом довбають…довбають… б’ють на більший, на менший в дрібний порошок…пісок риють…возять…зсипають… кувадло дзвенить…клепають… вагонетки бурчать…котять…висипають…»кукушка» свистить…юрбу робітників на робрту везе…

Скрізь дошки…цвяхи …дуби…балки… гайки…

Чуйте…чуйте…

То старе життя рвуть…старе засипають…

Шлях до нового торують…

І не спинить його ні кумасіним брехням , ні непманським зітханням, ні куркульським шипінням…

Недалеко той час, коли закрутиться і наш Первомайський  Дніпрельстан…

А тоді й маловіри повірять.