Первомайська міська централізована бібліотечна система

Марко Кагарличанин Як комета летіла // Селянська Правда. – 1926. – № 90 (259). – 18 серпня.

Почалось воно з того ,що піп повернувшись з Первомайська в свою резиденцію село Маркову, скликав негайно нараду.

Невідомий нам порядок денний цієї наради. Відомо тільки , що в склад її входили: сам піп з дяком, три послушниці-сестри.

Тут трошки спинимось. Бо не всім відомо , що це за сестри.

У нас в Маркові їх називають «попівський  агітотряд», складається він з жінок і обов’язково  з удов. На їх обов’язку  лежить допомагати працею своєю під час служби божої в церкві- це юридично.

А фактично це попівський агіт-шпіон-відділ на селі. За допомогою цього відділу він одержує різні відомості , сводки про настрій селян, про роботу сельбуду, осередку ЛКСМУ та, в міру потреби , і окремих осіб.

Словом, цей загін сестриць дуже добре допомагає батюшці «пасти» свою» отару».

На цій нараді присутніми були й декілька кулачків – почесних парафіян.

На ранок новина:

«Батюшка приїхав з Первомайська та розказують, що там зачинено всі крамниці, совєцькі  учрєждєнія, стали поїзда і т. ін.  на цілих три дні, бо получили телеграму, що летить комета і «розіб’є землю в  прах».

Ця новина поклала все село на лопатки. Жах панував в селі. Нема спасіння. Ніхто не в силі запобігти цьому нещастю.

• Раз летить комета, тут брат, амба! – Немов сам вірючи в цю новину, доказував церковний староста.

-Одне спасєніє, молебня відслужити!

Піп об’явив  що замолити гріх цей можуть  лише вдови, найнявши молебня.

За труди батюшка брав дешево, по 50 коп. з удови. Решта платили скільки хотіли.

Нащо йому було гроші брати, коли весь світ, а за одно й піп, мав погибати,- так і не допитались.

Другий засіб спасення світу було: як всі комуністи й комсомольці  випишуться з своїх організацій та прийдуть до церкви  замолити» заподіяні гріхи» .

Не одна комсомолка опісля такої проповіді попа, плакала від рогача чи там коромисла в цих три дні  суму  і сліз.

Три дні хліб висипався, а люди дні й ночі сиділи в церкві й замолювали гріх тяжкий, спасали землю…

Була жара й сельбуду. Мобілізація культурних сил: лекції, бесіди, нарешті окремі агітатори по всьому  селі.

Селян Маркової удалось відвернути від  попа.

Зате сусідні села – Шляхова, Гаївка, що приходили до Марківської церкви, не піддавались агітації. Вони вірили попові.

Настала неділя. Це день, коли вже мала комета летіти, тільки…

Трах! І погиб увесь світ з людом, коровами, іншою худобою, з  попом та добром усяким.

Піп, знівечивши людські нерви, довершував своє шахрайство.

Увечері служив вечірню ніби в останнє. Народу- нема де голкою проткнути. Піп щохвилини виходив з церкви та дивився на захід, де піднялась чорна хмара і блискавиця щохвилини  прорізала небо.

-Наближається!- говорив піп, артистично прикидаючись переляканим. З виду він був блідий. Руки тряслись.

Побачивши таким переляканим попа, народ заголосив, попадав на землю  і виймав з кишені останні п’ятаки  та викидав попові, бо наближався грізний суд божий.

Це один піп , здавалось їм ,у силі гріх замолити.

А піп єхидним  вербовим голоском з піднятими до  неба руками прохав у бога ніспослання благодаті й ласки.

По черзі з дяком В. Хмарою бігав піп наглядяти на чорну хмару, що піднімалась з заходу. І знову повертався піп з тремтячими руками з печаткою жаху на обличчі. Він оповідав, що вже на небі з’явились  червоні яблука. Одна бабуся  запитала чому вона цих яблук не бачить?

-Так богу угодно, щоб бачив той, хто має його благодать!- було відповіддю на запитання бабусі.

Переляканий на смерть народ, втомившись,  так  і заснув в церкві.

Ніч пройшла спокійно. Батюшка спав біля матушки. А не зпаствою. Що шукала  у нього захисту від « гніву» божого

На ранок, ще до сходу сонця, прийшов піп в церкву і оповістив людей, що молитви допомогли. Тепер він пропонував відслужити благодарственного  молебня за спасіння світу

Одслужили. І тут заробив піп.

Сельбуд ще цілий тиждень і після «літання  комети  « провадив жваву роботу серед населення.

Селянство впевнилось, що піп шахрай великої руки.

-Не дурно – казали селяни,- він в бізюківському монастирі  місіонерські курси скінчив. Вивчився добре брехати. Але на другий раз чортову маму виграє.

- А я думаю, що й за цей раз його не помилують – казала стара Василиха.

І я так думаю.