Первомайська міська централізована бібліотечна система

Юрась Шлюб № 13 // Селянська Правда. – 1926. - № 84 (253). – 1 серпня.

Коли провадилась дискусія про шлюб, то було висвітлено багато різних «шлюбних виглядів», які вже траплялися в житті та таких, які могли би трапитись. Але такого, як трапилось в с. Біляєвці Ново-Павлівської сільради Врадієвського району, ніхто не виявляв.

Ми цим звичайно не хочемо повертатись назад до шлюбної дискусії, бо такі випадки не можуть вважатись типовими і мабуть часто траплятись не будуть. Отже подаємо, як дивинку.

Тихін Мусієнко має, крім дорослого сина Петра, ще дітей, на яких, згідно соціялістичної нарізки, має певну норму землі. Обробляє він її, сіє, косить, молотить, меле й їсть кусок хліба, коли не з маслом, то, принаймні з цибулею. 

Але тісно здається Тихонові Мусієнкові на соціялістичній нормі, тісно й Мусієнковому Петрові, а більш не дають, бо не одним Мусієнкам землі треба.

А тут переселенці на колфонди державні (поруч!) наїжджають, землю одержують…                    ех!.. Спалахнула душа Петрова до земельки,- взять би на себе норму окремо від батька… А потім з батькового з’єднать, -багато землі було-б!

Сюди тик, туди мик,- не дають землі.

- Не розділений ти,- кажуть,- з батьком, не можна тобі окремо землі дати.

      - Так розділіть! Я й сам жити можу! Робить я вмію, руки й ноги в мене є…

- Так жінки немає! Не можна розділятись нежонатим. Оженись, тоді розділимо…

Оженись! Неначе така проста штука, зав’язать собі життя на вік… Тяжко замислився Петро,- не хотілось йому женитись та й дівчини підходящої не знайшов…

-  А земля так близько, а земля добра…- мріяв він…   

Мріяв про землю Петро, мріяв Тихін, мріяла уся Тихонова родина і, нарешті, «домріялись». - Ідіть діти до закси, нехай їм очі повилазлять, запишіться та й роздільну візьміть… А там якось воно буде аби землі не пропустить, - виряджав Тихін свого сина з старшенькою донькою до Ново-Павлівської сільради. За свідка(Загс без свідка не записує, бо не всіх громадян у вічі знає) пішов з хутора Українки гром. Біловус О.

У Загсі  все йшло, як слід, - писали, підписували, платили гроші!.. Ні Петро, ні свідок не сказали, що молода сестра молодого, і він одержав випис про шлюб, де значилось, що Петро Мусієнко одружився з громадянкою хут. Українки Осадчою Олександрою.

Одержавши випис про шлюб і ставши, таким чином самостійним господарем, петро Мусієнко попрохав собі роздільну запись від батька. Сільрада,  вітаючи молодих з «законним браком», не вагаючись запись видала.

Але історія цього оригінального шлюбу на цьому не закінчується. Ново-Павлівський літописець повідомляє ще одну маленьку дрібничку: Осадча Олександра, ім’ям якої нарек Петро Мусієнко свою сестру в Загсі, дійсно живе на хуторі Українці, дівчина вона молода, ще 16-ти років не має і тепер, нічого не знавши й не відавши, «вийшла заміж». Коли вона почула, що «замужем» то почала плакати, а до того, ще й молодь глузує «оженились на тобі й чоловіка нема».

Мати її приходила до сільради скаржитись, що опорочили дитину, але «молодого» це мало обходить,- одержить землю, той про розлучення попіклується, а може (чим чорт не жартує!) дівчина підросте, поки він розбагатіє, то буде готова, законтрактована…

Такий то дивовижний шлюб записаний у Ново-Павлівському Загсі 10 червня 1926 року під №13.