Первомайська міська централізована бібліотечна система

Семен Сумний Врожай // Селянська газета. – 1925. - № 113. – 9 серпня

Коли селяни починають робити ревізію вил, кос та косарок, тоді починаються жнива. Заробили кузні задзвонили кувадла, запищало залізо, неначе відповідаючи на виклик села «будьте готові».

Мені здається що сонце приймає радість людську, що хліб вродив, за приємність, що воно людей пече.

І пече воно, як пекельна піч, і печуться люди, як Марко в пеклі.

Бо жнива. Так видно по штату положено.

Нахилив головку колос, неначе ховається від сонця, яке йому надоїло за весь літній час його земного життя.

Нахилив головку колос неначе запрошуючи селянина його зрізати, щоб даремно не теліпався.

Від жару мухи показилися «ґедзями» стали.

Як сидиш на косарці, то тільки й видно, як в повітрі лунають неначе чорні махновські і білі денікінські стяги.

Це маячать чорні і білі кінські хвости.

Коні, хвостами розмовляючи просять мух з тіла позлізати.

І кусають мухи і маячать хвости.

Гуркотять колеса лобогрійки.

Ніжно десь пищить біля смику, як на скрипці.

Бренькає потихеньку ніж-коса, задоволений, що йому власне приходиться різати.

З гонором виперли 21 палець по котрим ніж-коса ходить, неначе своїм видом кричить «дайош врожай».

Вітром весело шелестять крила, радіючи, що їм приходиться не останню роль в жнивах виконувати. 

Попереду погонич. Перемішуючи «а тя», та «цебе» тюками та побажанням коням холери і самої лютої смерті, він поганяє.