Первомайська міська централізована бібліотечна система

Дорошенко О.М.,

Дорошенко Ю.М.

Собаньські

Важливим об’єктом дослідження як історичної науки, так і краєзнавства все частіше стають представники дворянства. Одні дворянські роди на теренах Південної України прославилися своїм господарським хистом, як-то Воронцові, Ерделі, Скаржинські, Фальц-Фейни; інші жили життям авантюристів та інтриганів. Непересічними і унікальними були Собаньські. Представники цього роду одночасно були і господарниками, і легковажними авантюристами, котрі жили неупередженим, веселим життям.

Собаньськими та їхніми багатогранними соціальними зв’язками (певного роду «родинно-свояцьким мереживом») цікавився видатний письменник, лауреат Шевченківської премії Григорій Гусейнов. Він у 7-ій книзі художньо-документального життєпису «Господні зерна» змалював багатьох відомих і призабутих діячів культури та науки, серед яких і Собаньські [1]. Не байдужими до історії роду є і краєзнавці Первомайщини, зокрема, Любов Романюк, яка у книзі, присвяченій історії Кінецьполя, позитивно оцінює діяльність його власників - Собаньських [2]. У цілому ж, у науковій літературі тема залишається фактично не вивченою.

Джерела, що доповнюють дослідження зберігаються в Держархіві Одеської області у фондах Канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора. Серед поляків, що переселялися в Новоросію в зв’язку з урядовою програмою освоєння краю, отримання земельних угідь відомими представниками польського дворянства були Шеміоти, Грохольські, Потоцькі, Комаровські, Грабовські і Собаньські.

Серед епістолярних джерел у яких згадуються дивовижні жінки фамілії Ржевуських-Собаньських, - це листи Олександра Сергійовича Пушкіна, Адама Міцкевича, Оноре де Бальзака. Відомо, що постать жінки не завжди в повній мірі відображена в історичному процесі, однак її роль не варто недооцінювати.

Собаньські – польський дворянський рід герба Юноша, що відомий ще із XVI ст. Рід Собаньських внесений до VI і І частин дворянських родових книг Віленської, Вітебської, Могилевської і Подільської губернії [3, с. 24]. -Юноша – білий кінь без вершника на червоному полі. Символізує бога Сонця Ярилу, який кожного дня пробігає по небу у вигляді коня-сонця, тому Юноша - Бог-Сонце. Герб Юноша використовували Белінські, Гліницькі, Осташинські, Радзеєвські, Стемповські та багато інших родин [4, с. 9]. Майже всі ці роди мали білоруське, литовське і польське етнічне коріння.

Відомими представниками роду були Фелікс-Хіларі-Михайло Собаньський (1833-1913 рр.), який отримав у 1880 р. графський титул від папи Льва ХІІІ. Однак графська лінія згасла зі смертю Фелікса Собаньського (1890-1965 рр.). Тереза Сапега (онука Фелікса) (1891-1975 рр.) була прабабкою Матильди, герцогині Брабантської.

На теренах сучасної Первомащини проживали у другій половині ХІХ ст. Собаньський Генріх Станіславович і брат Собаньський Вітольд Станіславович - дворяни Подільської губернії. Братам Собаньським належав Кінецпіль та с. Топала Богопольської волості Подільської губернії (2281 дес.) [5].

Собаньські більшість часу проживали в Верховках (Вінниччина). Там побудували у стилі французького необароко дивовижної краси палац. На поділі маєтки Собанських були багато років, наприкінці ХІХ ст. Собаньські займалися цукровим промислом. Величезні лани буряків, які їм належали, були ознакою заможності. Цукрові заводи свідчили про освіченість, ініціативність, господарський хист, розуміння перспектив технічного прогресу.

Брати Генріх та Вітольд Собаньські лише час від часу приїжджали у Кінецпіль, перевіряючи стан справ. Тривалий період управителем був полковник Шаманський. Разом із тим, власники сприяли розвитку маєтку, зокрема привозили робочу силу з інших місцевостей. Всі споруди в економії зводили з каменю, будували корівники, стайні, вівчарики, пташник, олійню, кузню та інші господарські споруди [6, с. 12 ].

У 1890 р. поміщики Собаньські розпочали будівництво нової цегляної церкви. Із Криму завозили вапно, у великих ямах його гасили, потім зберігали в закритих ямах, потім домішували в розчин під час будівництва. З Карпат доставляли лісоматеріали… Освячували цекву на Покрову в 1900 р., її будівля мала вигляд хреста, поряд стояла висока дзвіниця. Це була одна із найкращих церков у всій окрузі [7, с. 14 ].

Цікавими і непересічними були жінки, котрі носили фамілію дворян Собаньських. Вони вродливі, заможні, освічені, вміли вдало користуватися своїми перевагами. Їхніми шанувальниками були талановиті та відомі, впливові і багаті чоловіки.

Надзвичайною жінкою свого часу була Кароліна Собаньська. Вона народилася в 1793 р. під Бердичевим в маєтку Погребише, що належало сім’ї графів Ржевуських [8, с. 508]. Батько Адам Лаврентійович приятелював із відомим французьким філософом Вольтером. У молодому віці Кароліна Ржевуська стала дружиною Ієроніма Собаньського. Різниця у віці між подружжям становила близько 30 років, що безперечно вплинуло на подальші стосунки. Одруження надало статус - вона стала маршалковою Ольгопільського повіту (на Вінниччині). Проживати в подільській глушині їй не хотілося і вона постійно мешкала в Одесі, де Собаньські мали дачу по сусідству з Дюком де Рішельє. Тут бували Олександр Пушкін, Адам Міцкевич, їхні близькі знайомі та родичі.

Кароліна Собаньська мала авантюрну вдачу, вона була коханкою Івана Йосиповича Вітта. Разом із тим, її кохали двоє поетів-романтиків Олександр Пушкін та Адам Міцкевич.

Кароліна Собаньська пройшла протягом життя не одне коло спокус і романтичних пригод. Наприкінці життя вибралася до Парижу, там стала дружиною літератора Жюля Лакруа.

Окрім того, у родині Ржевутських було ще декілька сестер. Одна проживала в Мінську, інша (Пауліна) жила в Одесі і була дружиною Івана Різнича – директора театру в Одесі. Він був заможним і освіченим, знав кілька мов і мав гарну бібліотеку. Ще одна сестра Евеліна була дружиною Вацлава Ганського - надзвичайно багатого магната, предводителя дворянства на Волині. Разом із тим, прекрасна Евеліна стала відома своїми романтичними стосунками із Оноре де Бальзаком.

Собаньські – заможні господарі та авантюрні романтики - були представниками «золотого дворянства» ХІХ ст. Поляки за походженням, піддані Російської імперії, творили соціокультурне середовище на теренах українських земель. Вони стали відомими завдяки своєму впливові на долі інших людей.

Список використаних джерел і літератури

1. Гусейнов Григорій Господні зерна. Художньо-документальний життєпис / Гусейнов Григорій. – Кривий Ріг: ПП «Видавничий дім», 2003. - Книга 7. – 800 с.

2. Романюк Любов Ім’я твоє – Кінецпіль / Романюк Любов. – Первомайськ: «Первомайська друкарня», 2013. – 55 с.

3. Собанские // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. – Т 59. – С. 24.

4. Гербовник дворянских родов Царства Польского / [издан Лукомским В.К. и Тройницим С.Н.]. – 1910. – Ч. ІІІ. – С. 9.

5. Линниченко Михаил Список земледельцев Балтского уезда [Електронний ресурс] : [сайт Родовое гнездо] / Линниченко Михаил. – Режим доступу http://rodovoyegnezdo.narod.ru/Podolia/baltauezd_1897.html

6. Романюк Любов Ім’я твоє – Кінецпіль / Романюк Любов. – Вказ. праця. – С. 12.

7. Романюк Любов Ім’я твоє – Кінецпіль / Романюк Любов. – Вказ. праця. – С. 14.

8. Гусейнов Григорій Господні зерна. Художньо-документальний життєпис / Гусейнов Григорій. – Вказ. праця. – С. 508.