Первомайська міська централізована бібліотечна система

Будаєва А.О.

Деякі аспекти діяльності 46-ї ракетної дивізії

На відміну від усіх держав світу, радянські військові сили аж до розпаду Радянського Союзу мали унікальну структуру – крім стандартного набору у вигляді сухопутних військ, військово-повітряних та військово-морських сил, країна додатково створила Ракетні війська стратегічного призначення і Війська протиповітряної оборони. 17 грудня 1959 року Голова Міністрів СРСР М. Хрущов підписав цілком таємну постанову № 1384-615 «Про призначення посади головнокомандуючого ракетними військами у складі Збройних сил СРСР». Дана постанова передбачала призначення посади головнокомандуючого ракетними військами. Йому мали підпорядкуватися усі з’єднання та частини,  озброєнні ракетами стратегічного призначення (міжконтинентальні та середньої дальності), військово-учбові заклади, арсенали, бази, склади спеціальної і ракетної зброї тощо [1; С. 56-57]. Тому починаючи з 1960 року на території Радянського Союзу були створені перші дві ракетні армії (43-я зі штабом у Вінниці і 50-а – зі штабом у Смоленську). А вже наприкінці 1960 року у західних районах Союзу та на Далекому Сході було розвернуто десять ракетних дивізій, які мали на озброєнні ракети середньої дальності Р-12 [2; С. 50]. На формування цих з’єднань були направлені вже існуючі повітряні армії та корпуси, дивізії та полки різних типів – авіаційні, артилерійські, зенітні і навіть танкові та мотострілецькі. Тому почесні найменування та нагороди передавалися спадково новим арміям і дивізіям від з’єднань, які відзначилися під час Великої Вітчизняної війни [3; С. 129].

На підставі директив міністра оборони СРСР і головнокомандувача Сухопутними військами в червні 1960 року в місті Первомайськ Миколаївської області на базі розформованої 93-ї мотострілецької Нижньодніпровської Червонопрапорної дивізії почалося формування 29-ї ракетної бригади. Основу формування бригади становили кадри розформованих частин 93-ї мотострілецької дивізії.

Теоретично до 1961 року дивізія, яка була розташована під Первомайськом, відносилася до сухопутних військ, а не до ракетних. А практично з 1 грудня 1960 року дивізія у своєму складі мала ракетні бойові частини, які мали на озброєнні шахтно-пускові установки зі стратегічними балістичними ракетами [4; С. 99-101].

30 травня 1961 року управління 29-ї бригади було переформовано в управління 46-ї ракетної дивізії. З 16 липня 1961 року дивізія увійшла до складу 43-ї ракетної армії.

У 1962 році 46-ій ракетній дивізії були передані нагорода і почесне найменування 93-ї стрілецької дивізії і вона стала іменуватися: 46-а Нижньодніпровська Червонопрапорна ракетна дивізія.

В перші роки існування дивізії склалися певні труднощі в управлінні полками, це пояснювалося, перш за все, розпорошеністю полків за місцем дислокації, а також слабо розвиненістю  засобів зв’язку [5; C. 170].

У різні роки на озброєнні 46-ї рд знаходилися балістичні ракети середньої дальності (Р-5М, Р-12, Р-14) та міжконтинентальні балістичні ракети (УР-100, УР-100У, РТ-23УТТХ, УР-100Н).

У 1961 році вперше 7 бойових розрахунків 84-го рп провели на Державному центральному полігоні в Капустиному Яру навчально-бойові пуски ракет. У 1962 році офіцери дивізії беруть участь у здійсненні урядового завдання з надання інтернаціональної допомоги революційному народу Республіки Куба під назвою операція «Анадир». У пам'ять про учасників тих подій на території музею РВСП встановлено Пам'ятний знак, а 36 учасників цих подій нагороджені медалями Кубинським урядом. Також важливою подією для дивізії стало те, що особовий склад 84-го ракетного полку брав участь в першотравневому і листопадовому парадах на Красній площі в Москві.

У березні 1964 року в кожному ракетному дивізіоні були сформовані роти електротехнічних загороджень і мінування (резм), а у 1965 році – 107-а ове (окрема вертольотна ескадрилья), на озброєнні якої знаходилося дев'ять гелікоптерів Мі-4. Надалі вони були замінені Мі-8. Першим командиром окремої вертольотної ескадрильї був призначений майор Чуєв І.М. У 1966 році в дивізії була сформована 721-а окрема експлуатаційно-ремонтна рота (оерр).

20 серпня 1968 року з м. Поплаки прибув і увійшов до складу дивізії 115-й Ризький ракетний полк. За підсумками бойової і політичної підготовки у 1968 році дивізія була відзначена в числі кращих з'єднань Ракетних військ і зайняла 2-е місце в 43-ї ракетної армії.

У 1975 році дивізія мала шість відмінних частин, 60% відмінників бойової та політичної підготовки, 96% класних фахівців, у тому числі 17% майстрів військової справи, 72% фахівців 1-го і 2-го класу. У 1977 році дивізія зайняла перше місце в РВ у огляді-конкурсі на краще військове містечко.

Особливе місце в роботі з постановки на бойове чергування комплексів займало освоєння БРК УР-100У, який мав підвищену захищеність від вражаючих факторів ядерного вибуху і більш високу живучість і ефективність. У складі бойового ракетного комплексу вперше був застосований уніфікований командний пункт (УКП), що забезпечує роботу особового складу полку в умовах застосування ракетно-ядерного удару по позиційному району дивізії (полку). Вперше в історії Ракетних військ будівництво, випробування та відпрацювання головного УКП були проведені не на полігоні, а безпосередньо в ракетній дивізії [6; С. 176-179]. За активну ініціативну роботу по введенню в дію головного комплексу УР-100У багатьох військовослужбовців було нагороджено орденами і медалями СРСР.

У липні 1986 р. командиром 46-ї рд був призначений полковник Толубко Володимир Борисович. Ці роки всьому особовому складу дивізії запам'яталися як динамічно напружені, адже велася величезна робота в позиційних районах, почалося переозброєння ракетних полків. Крім цього, саме під егідою Толубко В.Б., як зазначає Нечитайло Г.,  значно більшими темпами будувалися навчальні містечка, облагороджуються казарми і приміщення для чергових змін, будуються житлові будинки для сімей офіцерів і прапорщиків (на рік заселялися по 2-3 100-квартирних будинки), також був побудований дитячий садок і дитяче містечко з кафе «Казка», газифіковано весь мікрорайон «Коротченко».

У 1990 році командиром 46-й рд був призначений полковник Філатов Микола Михайлович [7; С. 54-61, 65]. Початок нового десятиліття характеризується важливими політичними подіями, які в свою чергу торкнулися і 46-ї рд. У зв'язку з проголошенням Україною незалежності  і створенням Українських Збройних Сил, 46-а рд у 1992 році була передана до складу 43-ї ракетної армії УЗС. В 1993-1994 роках почався етап ліквідації стратегічних наступальних озброєнь. Згідно розпорядження Президента України від 2 грудня 1997 року була прийнята «Комплексна програма поетапного скорочення і ліквідації БРК МБР РС-22». Протягом 1998-2000 років під час виконання Програми проведено великий обсяг роботи: знято з бойового чергування 4 ракетних полків, вилучено з ШПУ 40 ракет РС-22; ліквідовано 30 ШПУ; побудовано 4 сховища для ракет РС-22 в 24-у арсеналі , реконструйовано 2 сховища для тимчасового зберігання ракет в м. Первомайську; проведена рекультивація 20 ШПУ [8; C. 134].

5 січня 1996 року у м. Первомайську в присутності Міністрів оборони Україні, Росії та США, було урочисто відкрито котеджне містечко, побудоване за кошти США, в якому відсвяткувала новосілля 261 сім'я військовослужбовців. Вулиці котеджного містечка названі на честь Героїв Нижньодніпровського з'єднання: Устюжаніна Я.М., Чегодаєва Ф.К., Тулаєва Ж.Е. У березні 2002 року в Україні була знищена остання стратегічна ракета. 20 серпня 2002 року відбулося прощання Міністра оборони України генерала армії В.П. Шкідченка з особовим складом 43-ї ракетної армії РВСП. Україна стала без'ядерною державою.

Таким чином, за період існування 46-ї ракетної дивізії у місті з'явився цілий житловий мікрорайон Коротченко з усіма інфраструктурами, соціально-побутовими та культурно-просвітницькими спорудами. Командування дивізії і військовослужбовці внесли істотний вклад у розвиток міста, його газифікацію, будівництво рокадного мосту великої вантажопідйомності через річки Південний Буг та Синюха. 46-а рд без перебільшення мала сильний військовий потенціал, її нерідко називають «ракетним щитом» не тільки України, але й Радянського Союзу. Дивізія була своєрідним знаряддям для підтримання біполярності світу зі сторони соціалістичних країн.

Список використаних джерел та літератури

1.     Хрущев Н. Об учреждении должности главнокомандующего ракетными войсками в составе Вооруженных сил СССР // Военно-исторический журнал. – 1995. – №1. – С. 56-57.

2.     Дроговоз И. Ракетные войска СССР. – Минск: Харвест, 2007. – 336 с.

3.     Феськов В., Калашников К., Голиков В. Советская армия в годы «холодной войны» (1945-1991). – Томск: Томский ун-т, 2004. – 246 с.

4.     Носов В. Стратеги. Командующие ракетными армиями, командиры ракетных корпусов. — ЦИПК РВСН, 2008. — 276 с.

5.     Мурзак О. Історія міста Первомайська. – Первомайськ, 2000. – 196 с.

6.     Ракетные войска стратегического назначения: истоки и развитие. / под ред. Соловцова Н. – М., ЦИПК, 2004. – 318 с.

7.     Нечитайло Г. Боевой путь: 188-я стрелковая – 46-я ракетная Нижнеднепровская орденов Октябрьской революции и Красного знаи  мени дивизия. – Первомайск. – 226 с.

8.     Стратегическое ядерное вооружение России / Под ред. Подвига П. Л. – М.: Издат, 1998. – 492 с.